ГУСІНЬ

гу́сінь 1 іменник жіночого роду, істота гусениця - личинка метелика частіше вживається в однині, в тому числі як збірне гу́сінь 2 іменник жіночого роду гусениця - широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини

Орфографічний словник української мови 

ГУСАВКА →← ГУСІЛЬНИЦЯ

T: 0.092794447 M: 3 D: 3